Чому ми бідні? Найпоширеніша відповідь – «бо дурні». Нікому не секрет, що українці ніколи не пасли задніх в жодній галузі науки і культури протягом всієї історії нашої держави. Ми завжди в числі кращих і в числі перших у всьому. На жаль колосальна кількість наших людей працює за кордоном: математики, фізики, винахідники, інженери, програмісти, лікарі, архітектори та інші українці змінили місце прописки та паспорт за для кращого життя та більших можливостей. Можна довго перераховувати конкретні здобутки наших людей, але для цього легше просто прогуглити.
Насправді ми є одною з найрозумніших націй світу, за рівнем IQ українці входять в трійку найінтелектуальніших націй. Крім того за рівнем освідченості ми також в першій десятці. Українці дуже винахідливі – ми завжди знаходимо вихід з любої ситуації, завжди вирішуємо навіть самі неймовірні життєві завдання, завжди знаходимо варіанти заробітку, завжди придумаємо як вижити. Простий приклад - українець ходить на роботу і отримує зарплатню – 5000 грн., утримує сім’ю, хоча б раз в рік їздить кудись відпочити (навіть за кордон) живе в домі за 700 000 грн. їздить на авто за 250 000 грн. Як? Спробуйте це пояснити іноземцю… І яка б влада не приходила, які б ціни, курси, тарифи не ставились – ми живемо, виживаємо, але живемо. Хтось виїжджає за кордон, інший пробиває собі майбутнє в умовах нашої несправедливої системи, комусь виходить комусь ні, але завжди є вибір, головне не сидіти перед телевізором, не стояти на місці, не здаватись. Як показує життя – наші люди (українці) навіть за кордоном досягають багато, будують кар’єру і доходять до рівня вищого за рівень життя середньостатистичного корінного жителя.
В США легально перебуває близько 40 млн. мексиканців. Це люди, які живуть в країні і мають всі права і можливості як і американці, але лише 2-3 % з них мають хоч якусь освіту. Інші 97% все життя працюють прибиральниками, садівниками, посудомийниками половина з яких не володіє бодай базовим рівнем англійської мови. Ці люди раді тим що мають і цього їм достатньо. У них немає великого бажання до самовдосконалення і кар’єрного росту.
Зовсім інша ситуація з нашими людьми. Практично всі українці переїхавши в США протягом перших 5-ти років перебування за океаном знаходять варіанти і можливості для навчання і отримання перспективного диплому, сертифікату. Адже це і буде тим квитком в майбутнє, це і буде стартом нового життя, кар’єри.
В 90-тих роках в США емігрували троє друзів з України. За декілька років хлопці гарно обжились, знайшли добре оплачувану роботу, заробили чималу суму коштів і в 2000 році вирішили відкрити невеличку заправку, щоб вже мати свій власний бізнес. Ціни на паливо в них були нижчими на 7 центів за галон палива, але слід пам’ятати, що це Америка, тут люди багато їздять і багато заправляються і економія 7 центів це не погано, тому відразі хлинув наплив клієнтів. Все йшло прекрасно – клієнти завжди були, бізнес приносив прибуток, але за два роки існування станції деякі клієнти помітили, що палива їм не доливають, саме на цій заправці. Звичайно в США за це дуже суворо карають, тому декілька разів заправку перевіряли відповідні інспекції, які під видом звичайного авто приїжджали, заправлялись в мірний бак, який розміщений типово і не викликає підозри, але він чітко до краплини вираховує об’єм залитого в нього палива. Після 5-ти таких контрольних перевірок інспекція не виявила порушень – кількість палива і якість палива відповідала заявленим. Але заправка й справді не доливала. Насправді коли проводиться контрольна заправка інспектором об’єм мірного баку 39 літр, а це 10 галонів. Отже інспектор не міг залити в мірний бак більше 10 галонів, а власники заправки це знали і налаштували все так, що до 10 галонів все чесно і правильно а після 11 апарат не доливав 20% палива. Два роки заправку не могли зловити на порушенні, поки один з найнятих працівників про це не розказав поліції. Все було добре, але ж наші люди навіть маючи успіх все одно хочуть надурити – це наша проклята ментальність…На цьому прикладі можна сказати що ми не дурні, але бідні. Чому? Бо занадто розумні і завжди думаємо про те, як когось надурити, як придумати нову схему обману таку, щоб ніхто не докопався.
Ми постійно плачемся на владу, завжди нам не щастить з керівниками – президент комуніст або мафіозі чи пасічник або зек неосвідчений, і нарешті солодкий олігарх. Та ж сама непруха з прем’єрами – розумні, гарні, працьовиті, компетентні, тільки нічого для людей – все собі і так можна критикувати всіх – депутатів, міністрів, мерів, губернаторів і керівників всіх рівнів. Всі вони недобросовісні, всі злодії, брехуни, запроданці, зрадники і нелюди. Виходить кого не вибери, кого не признач – всі такі, або ж швидко стають такими бо всі мають свою ціну. От так і виходить, що країною на всіх рівнях керують просто бізнесмени і свою діяльність розглядають, як бізнес – заробляння грошей і нічого особистого. Звичайно багато є тих – хто дійсно бездоганно виконує свою роботу, але знову ж таки не без вигоди для себе. «І нехай краще так» - скаже багато людей – краще нехай, для прикладу, мер міста займається благоустроєм міста віддаючи всі тендери своїм друзям, родичам, або просто за откат і не важливо що ті ж самі товари-послуги в інших – не приближених компаній нижчі і якість краща. Але ми ж українці і мабуть кожен з нас думає, що поступив би так само будь на місці посадовця – треба ж помогти заробити своїм і собі в першу чергу. Ось в цьому наша проблема – в моделі мислення. Ми завжди думаємо про те як добре заживемо коли дорвемося до влади…
І зараз в мої країні відбуваються події не зрозумілі навіть самому розумному аналітику в світі. Ми по суті найбагатша країна Європи з колосальним потенціалом існуємо, а не живемо, воюємо, а не процвітаємо, боримося, а не розвиваємося, доводимо, а не визнаємося. Чому так? В країні війна, і не важливо, як все почалося, хто винен і хто правий. Зараз не час вимірювати розмір майбутніх відшкодувань, не час для пафосу і спекуляції. В країні криза і падіння всіх показників достатку у людей. Тепер ми сама бідна і нещасна країна Європи по вині самої Європи. Наше прагнення до Заходу стало нам великою ціною, а тепер Західний світ від нас цурається даючи відмовки – «санкції-корупція-війна-Росія». Коли наші солдати в часи Другої Світової Війни звільняли Європу, то ніхто в них не питав чи є віза в паспорті, коли за роки незалежності з нашої держави незаконно викачали-викрали 170 млрд. доларів в економіку Європи – ніхто в Європі не збирається навіть заговорити за це. А тепер ми бачимо, як наші «партнери» замість того щоб дати руку допомоги, конкретної допомоги – торгуються з нами, точніше з нашими керівниками, яких ми самі і вибрали.
Люди завжди отримують те на що заслуговують. Ми заслуговуємо на таке життя, таку владу, такі ціни і такі зарплати. Ми самі розвалюємо свій дім – свою країну. Починаючи від самого простого і елементарного можна провести паралель між звичайним електоратом і можновладцями. По перше, всі великі керівники колись були звичайними людьми, які ходили на роботу, бідкались на життя і мріяли про світле і багате майбутнє у вигляді росту кар’єри. Треба пам’ятати про те, що кожен з нас колись може стати великим начальником, кожен з нас колись зможе досягнути вершин. Тому вже зараз слід подумати про те, що я зможу зробити корисного для інших і як це робитиму. Кожен з нас вже зараз може змінювати систему – змінюючи себе. Ми не в змозі за один день, або навіть рік змінити країну, людей, а головне ментальність – на це треба витратити мінімум 5-10 років, але зміни можна відчувати вже завтра. Що робити знає кожен з нас, просто мало хто робить. А уявіть, що буде, якщо кожен з нас вже сьогодні почне змінювати себе – ламати свою кляту егоїстичну ментальність. Рецепт простий і один для всіх – «годі думати лише про себе». Саме так. І цей рецепт запрацює, коли його використовуватимуть всі. Це можливо, якщо дотримуватись деяких простих правил:
Підтримуй чистоту скрізь де ти є. Припини смітити. Уяви, що в Україні живе близько 10 млн. курців кожен з яких викурює пачку цигарок в день – виходить 2 млн. пачок в день – 40 млн. цигарок в день, 40 млн. на 30 днів – виходить 1.2 млрд цигарок в місяць, а за 12 місяців = 14.4 млрд цигарок. Уяви цю кількість. Якщо їх скласти до купи то вийде цілий хмарочос. Навіть якщо кожна десята з них у вигляді недопалка викидається не в урну – виходить ми страшно смітимо навколо себе. І це тільки на прикладі цигарок…А скільки сміття ми бачимо щодня на вулиці? Це зробили не ми, але коли бачимо, як хтось смітить – не напружуємось зробити зауваження і заставити прибрати за собою – бо це викличе агресію, та й кому це потрібно, а дарма. Адже зробивши один раз зауваження за свинство, людина наступного разу два рази подумає, чи варто знову так робити.
Допомагай незнайомцям. Ми привикли жити з твердженням, що незнайомі люди – небезпечні, нам тяжко йти на контакт з першим прохожим на вулиці, нам тяжко попросити допомоги у незнайомця і тяжко допомогти йому, адже кожен незнайомець – є потенційно небезпечним (так нас вчили батьки). А дарма. Треба допомагати один одному. Допоможи ти і допоможуть тобі.
Стань енергоефективним. Заміни дома всі лампочки на економні, постав лічильники, утепли житло, не використовуй більше ресурсів ніж потребуєш. Це надасть тобі економію коштів і збереже ресурси, яких і без того не вистачає
Купуй українське. Останнім часом я почав купувати в магазині виключно українські продукти харчування всіх видів і був здивований тим, що наша продукція дійсно якісна. Завжди є вибір, тому слід уважно обирати продукцію адже на етикетці все написано – просто прочитай і подумай. Їжа, побутова хімія, одяг, техніка, буд матеріали, меблі все робиться у нас і все є в асортименті. Підтримуючи українського виробника – ти підтримуєш себе і заставляєш виробників в середині країни конкурувати, а це веде їх до покращення якості продукції, зниження ціни і вихід на міжнародний ринок, що в свою чергу призводить до підвищення об’ємів виробництва та збільшення робочих місць. Більше робочих місць – менше безробіття, більше грошей з податку в бюджет, більше ВВП, економічний зріст – ланцюгова реакція. Тому, обов’язково цікавтесь де вироблена продукція, яку плануєте придбати.
Будь вимогливим. Ніхто тобі на тарілочці нічого не принесе. Все треба вимагати і тим самим виховувавти один одного. Офіціант, якому постійно не дають чайові через погане обслуговування – буде працювати краще, магазин якому постійно повертають продукцію через погану якість – буде продавати якісну, лікар до якого не йдуть люди на прийом – буде вчитися, щоб стати розумнішим, облавтодор на якого сотнями сипляться судові позови за неякісні дороги буде робити їх краще. І це працює, просто треба вимагати. Не чують тільки того хто мовчить.
Говори українською. Наша мова визнана другою в світі по милозвучності, тільки вона має таку кількість синонімів, омонімів, антонімів. Лише вона є настільки унікальною, що не схожа на жодну іншу мову в світі. Це легко перевірити – скажіть іноземцю речення українською і теж саме речення російською, будете здивовані тим, що іноземець відчує значну різницю навіть ні слова не розуміючи. Я так робив і не раз – працює). В нашій країні зараз війна і використовувати мову окупанта – апріорі підтримка окупанта. Прикро є те, що більшість людей розмовляє російською самі не розуміючи чому. І батьки говорять українською і в дитинстві казки слухав українською, а поїхав у Київ і вже «стал сталічним і баїшся што тебя не паймут…» - люди добрі – це мовна проституція. Якщо ти українець – будь ним. Говори мовою предків! Чомусь поляки не говорять німецькою не тому, що так історично склалося, а тому, що вони поляки і їх мова – польська. А боротися з цим дуже просто – треба завжди говорити рідною мовою. Часто бувають такі ситуації, коли один я в компанії розмовляю виключно українською, через 20 хвилин всі починають розмовляти українською. Це забавно, спробуйте. Такий собі пресинг – хто кого.
Бережи здоров’я. Не треба шкодувати коштів на їжу, одяг, відпочинок, навчання, але витрачати кошти на алкоголь, сигарети і наркотики – безглуздо. Цим ми живимо кишені олігархів – виробників, втрачаємо можливість тверезо думати, стаємо залежними, нищимо здоров’я і це веде за собою лишні витрати на лікування та робить нас керованими.
Поважай інших. Їдеш за кермом – пропусти пішохода. Їдеш в громадському транспорті – говори тихо по мобільному, хочеш вночі послухати музику – включи навушники, не подобається чужа думка спокійно проігноруй її, хочеш здаватись кращим – доведи це ділом і поважай конкурентів, хочеш справедливості – будь чесним і т.д. Коли ми будемо один одного поважити – будемо й розуміти.
Треба робити хоч щось, звичайно бувають моменти, коли не хочеться нічого робити з тих чи інших причин: поганий настрій, втомленість, зневірення, відсутність натхнення та налаштування на роботу, ось саме в такий момент я і написав цю статтю. Я вірю, що знайдеться хоча б одна людина, яка після прочитання цих рядків зробить висновок і знайде для себе відповідь на питання – «Що мені робити?».
І саме головне використовуй кожну секунду, адже життя безцінне і навіть, якщо поділити його на хвилини – хвилина життя також безцінна. Не втрачайте час. Починайте діяти вже зараз.